Типи
edit
«Нова Енциклопедія поезії та поетики Принстона» розрізняє такі види іронії:[1]
- Класична іронія — посилання на витоки іронії в давньогрецькій комедії та те, як класичний та середньовічні риторики окреслили цей термін.
- Романтична іронія — самосвідома і самокритична форма художньої літератури.
- Космічна іронія — протиставлення абсолютного та відносного, загального та індивідуального, яке Гегель висловив фразою, «загальна [іронія] світу».[1]
- Вербальна іронія — суперечність між заявленим та задуманим значеннями.
- Ситуаційна іронія — невідповідність наміру та результату; коли результат дії суперечить бажаному чи очікуваному ефекту.
- Драматична іронія та трагічна іронія — невідповідність усвідомлення актора та спостерігача: коли слова та дії набувають значення, яке розуміє слухач чи аудиторія, але мовець чи персонаж цього не роблять; наприклад, коли персонаж каже іншому: «Побачимось завтра!», коли авдиторія (але не персонаж) знає, що герой помре до світанку. Термін найчастіше використовується, коли автор змушує персонажа говорити чи діяти помилково, через незнання певної частини правди, але про яку усвідомлює авдиторія. Трагічно іронізуючи, те, що глядачі знають про помилки, які робить герой.
- Постіронія — термін, що використовується для позначення стану, у якому серйозні та іронічні наміри заплутані. Однак, є сумніви щодо цієї форми іронії.
- ^ a b Preminger, A. & Brogan, T. V. F. Brogan, The New Princeton Encyclopedia of Poetry and Poetics, MJF Books, 1993, ISBN 9780691032719, стор. 633–635.